Задамося питанням: «Чим відрізняється прислів`я від приказки?»
Знання шуканого відмінності особливо важливо, якщо ви є людиною творчою. Це доводить життєвий приклад Павла Петровича Бажова. Завдяки майстерності автора «Уральських оповідей» читач поринає в казковий світ, де персонажі розмовляють якось по-особливому оригінально і зворушливо.
Приказка - це ...
Почнемо наші міркування з короткого визначення. Сталий поєднання слів, що виражає емоційну оцінку подій або об`єктів, носить назву приказки. Наведемо відповідні приклади.
Розмірковуючи далі і аналізуючи феномен приказки, приступимо до її характеристиці. Наша відповідь на головне питання статті "чим відрізняється прислів`я від приказки": приказка за своєю суттю - це фраза або словосполучення, яке впливає на образність мови, на її характерність. Вона несе в собі відбиток народної самобутності, особливостей національного характеру.
Виділилися ж приказки глобальним відбором з мільйонів і мільйонів фраз і словосполучень, завдяки вдалим відображенню суті певних предметів або явищ. Зауважимо, що приказки не несуть в собі функцію повчання, настанови. Вони несамостійні, оскільки лише характеризують певний об`єкт або його дії. Крім того, приказки не виражають закінчену думку.
значення приказок
Значення прислів`їв і приказок стає більш зрозумілим, якщо простежити, як вони виникли. А історії їх створення цікаві. Наведемо приклад виникнення двох приказок.
"Козел відпущення". Ця приказка відбувається з давньоєврейської релігійної традиції. Вона грунтується на обряді відпущення гріхів. При його здійсненні священик перекладав гріхи пастви на козла шляхом покладання рук на голову останнього. Потім тварина виганяли в пустелю.
"Зарубати на носі". До травмування органу нюху ця приказка не має ні найменшого відношення. У давні часи «носом» називали спеціальну переносну при собі неписьменними людьми табличку. На ній робилися зарубки, що символізують обов`язкові справи, які потрібно зробити в майбутньому. Якщо людина відрізнялася забудькуватістю, то він користувався як записником таким «носом».
Продовжуючи наші міркування про те, чим відрізняються прислів`я від приказок, охарактеризуємо і сутність феномену прислів`я.
Про прислів`ях
На відміну від приказок прислів`я демонструють певний, накопичений народом життєвий досвід. В. І. Даль у своєму словнику російських прислів`їв особливо відзначає схожість максимально компактною притчі і прислів`я. Адже і та й інша містять глибоке розуміння сутності предмета або явища. Прислів`я є короткими висловами, що несуть в собі незаперечну логіку здорового глузду.
Повертаючись до питання: «Чим відрізняються прислів`я від приказок?» - Ми підходимо до необхідності попереднього їх аналізу. Визначаючи приналежність до тієї чи іншої мовної конструкції, важливо вловити у фразі логічний зв`язок по типу «причина - наслідок». Якщо такий зв`язок присутня, то перед нами - прислів`я. Розглянемо приклади.
Нескладно вловити, що в самій побудові прислів`я відчувається певний ритм. У цій мовної конструкції відсутні надлишкові слова, і вона дійсно виражає життєву мудрість, справедливість якої сумніву не підлягає.
Думка вчених-лінгвістів
Познайомимося з поглядами лінгвістів В. В. Виноградова і А. Е. Анікіна, детально розкривають, чим відрізняється прислів`я від приказки. Вчені знайшли відповідь, аналізуючи структури даних одиниць мови.
Зокрема, академік В. В. Виноградов визначив три типи приказок:
- Неподільні (фразеологічні зрощення). Наприклад: «бити байдики», «собаку з`їв».
- Зі значенням, визначеним не окремими компонентами, а їх семантичної зв`язком (фразеологічні єдності). Наприклад: «плакали наші грошики», «йому і горя мало».
- Характеризуються поєднанням слів, пов`язаних між собою (фразеологічні сполучення). Наприклад: «беспросипное пияцтво».
Що стосується феномена прислів`я, то доктор філології А. Е. Анікін показав її як унікальну змістовну форму, пов`язану внутрішнім художнім єдністю. Він позначив характерні ознаки прислів`я:
- величезний узагальнений сенс, укладений в одному реченні;
- висока концентрація думки;
- зосередження всіх компонентів прислів`я на одному явищі або факті.
Анікіна виділені два основних шаблону, за якими створені прислів`я:
- Одночастинна (пропозиція, скріплене згідно з правилами узгодження і зв`язку). Наприклад: "Порожня млин меле без толку".
- Двухчастная (цілісність складного пропозиції визначається зв`язком його частин). Наприклад: "Тихіше їдеш - далі будеш".
Таким чином, професіонали від лінгвістики, аналізуючи мовні структури, надійшли раціонально, з`ясовуючи, чим відрізняється прислів`я від приказки. Приклади цих виразів вони узагальнили і проаналізували.
Ми відзначили відмінності між прислів`ями та приказками. Далі розглянемо, що у них є спільного.
Що первинне: відміну прислів`я від приказки або їх єдність?
Примітно, що тема даної статті передбачає виявлення смислових відмінностей прислів`їв від приказок. Однак при цьому важливо не забувати, що обидві мовні конструкції мають і загальні функціональні риси. Створені в давнину і дійшли до нашого часу, вони служили опорою для виробленого народом життєвого укладу. Крім того, прислів`я і приказки були одночасно і моральними принципами.
Предметний погляд на спільність прислів`їв і приказок демонструють вчені. Суховій Ірина Леонідівна в своїй дисертації спочатку класифікувала їх спільно і одноманітно як монотематический художній текст, мінімальний за обсягом і виражає одну-єдину думку.
замість висновку
Слід визнати, досить щодо те, чим відрізняється прислів`я від приказки. Приклади часто показують, що приказка входить до складу прислів`я. Зрідка навіть фахівцям важко їх строго класифікувати. Бездонна народний фольклор ...
Уміння вживати фразеологізми є важливим критерієм розвитку мови і володіння мовою. Нерідко прислів`ями та приказками користуються навіть державні діячі. У творах письменників-класиків особливо помітно відміну прислів`я від приказки. Приклади з літератури показують, що в одному випадку тексту надається емоційність, а в іншому - переконливість.
Нерідко джерелом прислів`їв і приказок стають самі літературні твори. Згадаймо лише: «Є ще порох в порохівницях» з «Тараса Бульби» (Гоголь) і «А Васька слухає та їсть» (Крилов).
