У мовознавстві терміном «лексичний плеоназм» (приклади його будуть розглянуті далі в статті) позначаються мовні звороти, що містять дублювання якогось смислового елемента. Крім цього, до таких же «надмірностей» відносять і вживання декількох мовних форм, які мають одне і те ж значення на будь-якому завершеному відрізку мовлення або тексту.
Близькою по суті до плеоназм є тавтологія, про яку ми теж поговоримо далі.
Найчастіші порушення в усному мовленні
У процесі спілкування ми часто - іноді з бажання бути точно понятими, а іноді для «краси» - зловживаємо мовними надмірностями. «Головна суть», «в грудні місяці», «вперше познайомитися» - кожен з цих оборотів - плеоназм. Приклади їх дуже часті і в повсякденній мові, і в журналістських оглядах, і в устах чиновників, які дають інтерв`ю. На жаль, така засміченість - дуже поширене явище.
Особливо часто Плеоназм зустрічаються при вживанні запозичених слів, наприклад: вільна вакансія ( «вакансія» - це і є «вільна посада»), прейскурант цін ( «прейскурант» - це довідник цін), найбільш оптимальний ( «оптимальний» - це найсприятливіший).
Напевно, багато хто з вас неодноразово чули про «перспективи на майбутнє», отримували «пам`ятний сувенір» або проводили «хронометраж часу» - все це яскраві приклади увійшли в мову невимогливих громадян плеоназмів. Але ж слово «перспективи» вже має на увазі плани на майбутнє, а «сувенір» - це і без того подарунок на пам`ять, не кажучи вже про слово «хронометраж», яка переводить як «завмер часу».
Плеоназм: приклади пропозицій
Плеоназм в мовознавстві поділяються на семантичні і синтаксичні. Якщо надмірність стосується вживання службових частин мови, то таке явище визначається як синтаксичний плеоназм. Приклади непотрібного вживання спілок зустрічаються не тільки в творах школярів, осягають ази мовознавства, а й в офіційних документах.
«Він не чув того, що говорили співробітники» (в даній ситуації «того» можна опустити, чи не спотворивши зміст речення). Така ж надмірність спостерігається і в реченні: «Я знаю, що доведеться зіткнутися з проблемами» (союз «що» є зайвим в поєднанні з фразою «я знаю»).
Зверніть увагу, що обидва наведених пропозиції коректні з точки зору граматики, але тим не менше страждають надмірністю.
Що собою являє періссологія?
Як вид семантичного плеоназм розглядається періссологія - так званий синонімічний повтор. Він має на увазі вживання словосполучень, в яких значення одного вже включено до складу іншого, про що вже згадувалося вище.
У діловому мовленні подібні помилки досить поширені:
- трудова діяльність (Праця - це і є діяльність);
- переговорний, навчальний чи трудовий процес (але переговори, навчання і праця - і без того є процесом).
Навіть в законах можна знайти не один плеоназм. Приклади подібних сполучень слів напевно на слуху у всіх: грошові кошти (Гроші - це і є кошти), штрафні санкції (штраф - це покарання, тобто санкція), правові можливості (під правом якраз і мається на увазі можливість чого-небудь).
Подібних плеонастічних виразів можна навести чимало, і вони поступово закріплюються в мові, перетворюючись з часом в нормативні.
Що таке тавтологія?
Приклади лексичних помилок - плеоназм - часто включають в себе і вживання слів, що мають не тільки схожий сенс, але і однакові за звучанням коріння. Наприклад: «Вирішувати невирішені проблеми», «сперся ліктем», «розкрити двері навстіж» або «знову відновити діяльність». Таке явище називається тавтологією. Вона змащує враження від сказаного і часто видає низький рівень мовної культури в говорить.
Але в мові існують і такі приклади вживання тавтологічних виразів, які міцно увійшли в нашу мову, не викликаючи нарікань: «чорне чорнило», «білу білизну» і т. П. Хоча особливо хочеться відзначити вкорінене вираз «на сьогоднішній день», також є тавтологією. Справа в тому, що слово «сьогодні» легко розкладається на «цього дня», тобто «в цей день», а значить, ми по суті вимовляємо: «на цей день день». Замість цього громіздкого словосполучення краще говорити: «на сьогодні».
Плеоназм може прикрасити мова
Але наша мова - це не сухий звід правил. Вона живе і змінюється, тому прагнення до правильності не варто доводити до абсурду. Не можна безболісно вилучити зі спілкування або з поетичних рядків стійкі конструкції, які формально є плеоназм. Приклади: «я це бачив своїми очима», «він це чув на власні вуха», «відати не відаю", "знати не знаю» або «жити-поживати», «море-океан», «горе гірке», «тьма тьмуща »і ін.
Застосування плеоназмів в літературі дозволяє зробити героя або його мова яскравими, соковитими і, що парадоксально, не вимагають додаткових описів. Згадайте хоча б чеховського унтера Пришибеева з його «втоплені померлим трупом» або героїв оповідань Михайла Зощенка, які йшли «на своїх ніжках» в «негритянську негрооперетту» або сиділи в черзі «до нервового лікаря, по нервових захворювань». такий літературний прийом називають лексичним посиленням.
Про плеоназм можна судити однозначно
Як бачите, плеоназм і тавтологія, приклади яких були приведені в статті - це вельми неоднозначні явища. Надмірність, надмірність, звичайно ж, не повинні вітатися в звичайній мовної ситуації - це засмічує мову і обтяжує її що не несуть додаткової інформації словами. Але свідоме вживання плеоназм як літературного прийому абсолютно виправдано.
