Це ім`я давно стало майже прозивним. Якщо хтось під виглядом великого секрету повідомляє щось давно відоме, що оточують з іронією зауважують: «Це, брат, секрет Полішинеля». Хто ж він, такий популярний персонаж?
Брати Полішинеля по акторському цеху
У кожного народу - свій балаган або ляльковий театр. У кожного театру - свій блазень, який смішить всіх своїми витівками, примовками і уявними секретами про інших учасників вистави. У російських бродячих акторів це Петрушка, у італійських - Пульчинела (Pulcinella), у чеських - Кашпарек, а ось французький народний театр немислимий без Полішинеля (Polichinelle). Саме він і став прабатьком афоризму «секрет Полішинеля». Ще б пак, адже цей веселий персонаж тільки тим і зайнятий в спектаклях, що вибовкує все, що відбувається і ще відбудеться в дії з ним або з іншими, і його анітрохи не турбує, знають про це глядачі чи ні. Все подається з вельми змовницьки виглядом, як і належить ярмаркового блазня. Безглуздий і горбатий, він вміє тішити і смішити глядачів, розмовляючи без угаву і заповнюючи всі паузи.
Секрет Полішинеля в літературі
Мабуть, найвідомішим автором кінця ХХ століття, які експлуатують образ блазня з найсерйознішою міною, можна назвати французького письменника Фредеріка Дара. І одна з найпопулярніших його книг як на батьківщині, так і серед російських читачів - «Секрет Полішинеля». Значення цієї назви для твору, заявленого як детектив, спочатку дає зрозуміти: все, що відбувається і буде відбуватися - це не серйозно. А якщо і всерйоз, то до цього можна поставитися з великою часткою гумору. Що і робить головний герой, якого автор назвав своїм же псевдонімом - Сан-Антоніо. Тут є все: і бойові дії, і шпигунство, і романтичні відносини, і все це описано дивно красивим, іронічним стилем. Знаючі мова оригіналу люди стверджують, що в перекладі неможливо передати всі нюанси іскристого гумору Дара. 
Хтось навіть проводить паралель з «Федотом-стрільцем» Леоніда Філатова, якого важко уявити в перекладі на іншу мову. Якщо ж говорити про класичні твори, в яких обігравалося поняття «секрет Полішинеля», то не можна не згадати безсмертну комедію Мольєра «Уявний хворий», де в повній мірі задіяний цей веселий і хитромудрий персонаж. А в сенсі згадуваності в російській літературі вираз «секрет Полішенеля» може посперечатися з будь-яким фразеологізмом. Згадаймо Ф. М. Достоєвського: «Брешеш ти все, Полішинель проклятий!» ( «Злочин і покарання»). У М. Колесникова в книзі «Таким був Ріхард Зорге» в діалозі про сутність державних таємниць також використовується цей вираз, що означає, що всі ці таємниці давно вже оприлюднені, а значить вони уявні.
Полішинель в політиці
Помічено, що відомі політики, починаючи з Президента Росії, часто вживають цей вираз, кажучи про те, що таємниці ніякої немає в тому чи іншому питанні або суперечці. Із задоволенням хизуються «секретами Полішинеля» журналісти, показуючи свою обізнаність і іронізуючи над тими, хто приймає будь-яку застарілу інформацію за свіжу новину. Одним словом, треба бути вдячними персонажу французького балагану за настільки корисний і наповнений глибинним змістом образ.
