Мова - це, з точки зору лінгвістики, система знаків. Уніфікована, кодифікована, цільна на даний конкретний момент часу. Якщо ми порівняємо його з музикою або математикою, то це - сім нот і дванадцять тонів або набір цифр і знаків (ділення, множення, логарифмів). А ось кожне конкретне висловлювання - будь то коротка репліка по телефону або чотиритомний роман - реалізація цієї системи. І тут ми вже говоримо про мови, про ситуативну і навмисному виборі з усього багатства мови тих коштів - слів, конструкцій, примхливих поєднань - які дозволять автору досягти своєї мети. Залежно від того, кому і в яких умовах призначається висловлювання, ми використовуємо різні стилі мовлення.
5 основних видів
У найзагальнішому вигляді мова має на меті або передачу інформації, або вплив на адресата. Отже, функціональні стилі мовлення виділяються саме на підставі цих принципів. Передають інформацію науковий і офіційно-діловий. Вплив на адресата (від спонукання до роздумів, до дії до естетичного впливу) надають публіцистичний і художній стилі мовлення. Розмовний за самою своєю суттю поєднує обидві функції. Можна поділяти стилі мовлення і по переважній формі. Переважно в письмовій існують публіцистичний, офіційно-діловий, науковий і художній. Розмовний - незважаючи на назву - може реалізовуватися не тільки в усній формі. Наприклад, приватна записка, лист, телеграма - ось жанри, які функціонують в письмовому вигляді.
Особливості публіцистичного стилю мовлення
Як ми вже відзначили, значимими факторами є передача інформації або спонукання до дії, форма і адресат. Ми вже перерахували, 
які бувають стилі мовлення. До речі, деякі лінгвісти останнім часом виділяють ще й шостий - релігійний. І дійсно, цей стиль має свої, чітко виражені особливості (лексику, синтаксис, зображально-виражальні засоби). Ми ж, однак, зосередимося зараз на публіцистичному стилі. Тексти (усні чи письмові) призначаються для засобів масової інформації або широкої публіки. Отже, адресатом є не окремі особистості, а шари, кола суспільства. Основними жанрами (а стилі мовлення реалізуються на практиці в конкретних видах текстів) будуть есе, звернення, стаття, замітка, нарис, інтерв`ю. Можна окремо говорити і про відозви, і про промовах (спічах, як це модно зараз називати). Адресовані широкій громадськості, тексти публіцистичного стилю повинні впливати на свідомість, на моральні підвалини, наводити на роздуми і підштовхувати до дії. Не варто, однак, думати, що мова йде про революційні відозвах. Наприклад, репортаж або нарис, присвячений проблемі бездомності або дитячого алкоголізму, повинен сколихнути суспільство, змусити кожного задуматися про свою особисту відповідальність за себе, сім`ю і близьких. Есе, висловлюючи індивідуальне приватна думка автора, як правило, стосується соціально значущих тем і проблем.
Зображально-виражальні засоби
Всі стилі мовлення відрізняються один від одного вибором мовних можливостей. У лінгвістиці вони називаються зображально-виразними засобами. 
До цього поняття можна віднести: відбір лексики, синтаксичних конструкцій (наприклад, в науковому стилі не використовуються окликупропозиції, а в публіцистичному - досить часто), метафор, алюзій, ремінісценцій. В офіційно-діловому неприпустимі двозначності, недомовленості, гіперболи (перебільшення) або літоти (стежок применшення, пом`якшення). Публіцистичний же стиль ними рясніє. Сам відбір лексики допускає і книжкову, і розмовну, і піднесену. Вельми часто публіцисти вдаються і до цитування, і до ремінісценцій (прихованим цитат, алюзій). Тут доречні і прислів`я та приказки, які нерідко стають заголовками статей або заміток. Таким чином, основні особливості публіцистичного стилю мовлення - це емоційність, сила впливу, переконливість.
