День зародження стахановського руху
Ніч на 31-е серпня 1935 року посiла особливе місце в радянській виробничої ідеології. Саме в цей час на одній з донецьких шахт Олексій Стаханов замість планованих 6 тонн вугілля виробив 102 тонни. Ця подія послужила поштовхом для величезної низки подібних подвигів, а саме прізвище шахтаря дала назву цілому руху ударників.
Сучасні питання до трудових подвигів тих років
Що ж послужило причиною того, що стахановський рух зародився саме в цей період, а, наприклад, не роком раніше? Хто був зацікавлений в ньому, і чому самого Стаханова перетворили в красиву вивіску?
Ударництво і влада
По-перше, в такому русі, природно, було зацікавлене керівництво країни. Справа не тільки в тому, що один окремо взятий робочий (або бригада) стали виробляти більше продукції. До речі, як показує практика, не дивлячись на такі вражаючі цифри за одну зміну, в місяць ті ж герої виробляли не набагато більше своїх колег. Для влади стаханівський рух стало гарним агітаційним плакатом, який рекламував переваги соціалістичного устрою. 
Крім того, на такій хвилі ентузіазму простіше було виявляти так званих «шкідників», які заважають тому ж Стаханову впроваджувати нові методи роботи в виробництво.
Ентузіазм в робочому середовищі і його причини
Що стосується простих робітників, то тут не все так однозначно. Адже, з одного боку, такі трудові подвиги приводили до збільшення середніх норм виробітку, що не завжди позитивно позначалося на роботі колективу в цілому. 
Головний позитивний момент для звичайних роботяг криється в тому, що саме до 1935 року в країні настала економічна стабільність, помітно зміцнів рубль. Тому, виробляючи запаморочливі відсотки, передовики-ударники відчували і солідну надбавку в своїй кишені. А вже коли пішли різні пільги (звання Героїв Соцпраці, елітні санаторії, депутатські мандати), то стаханівський рух вийшов на новий виток.
Високий потенціал виробництва - головний ресурс стахановського руху
Не можна забувати і про ще один важливий нюанс. На радянському виробництві був той ресурсний запас, який дозволяв значно перевершити щоденну норму. Адже якщо на Заході шахтар виробляв 16-17 тонн, то це означало, що він працював практично на максімуме- якщо і було можливо якесь збільшення, то вкрай незначне. Радянські ж промислові потужності використовувалися в кращому випадку відсотків на 20, тому при певних навичках і створенні ідеальних умов ефект виходив приголомшливий.
Наслідки руху ударників
Таким чином, стаханівський рух стало неминучим атрибутом розвитку радянської моделі управління промисловістю. Воно дало нашій країні цілу плеяду видатних робітників - коваль Бусигін, ткалі Виноградова, шахтарі Горбатюк і Стаханов Олексій Григорович. Але найголовніше - воно дозволило вирішити задачу створення потужного промислового потенціалу в максимально короткі терміни.
