Дії влади, приречені на загибель
Є таке похмуре слово - «мертвонароджена». Воно стосується не тільки до медицини, але може позначати будь-яке починання, свідомо приречене на загибель. Питання про те, чи можна віднести до подібних явищ діяльність російської влади з березня по жовтень 1917 року, до сих пір залишається відкритим. Але в тому, що численні кризи Тимчасового уряду наочно показали всю нежиттєздатність цієї недовго проіснувала структури, сумнівів немає. 
передумови кризи
Селянство, що становить більшість тодішнього населення, знемагали під подвійний вагою. Воно змушене було заповнювати безперервні людські втрати на фронтах Першої світової війни, втрачаючи тим самим робочих рук, і одночасно забезпечувати продовольчі потреби армії і країни в цілому. Кризи Тимчасового уряду 1917 року стала неминучим наслідком стратегічних помилок нової влади, головною з яких було небажання негайно закінчити кровопролитну війну, що йшло врозріз з інтересами найширших верств суспільства. 
наслідки кризи
Солдати рвалися додому, до своїх родин і ріллі, їм були глибоко чужі проголошувані на проурядових мітингах гасла «війни до переможного кінця» і «вірності союзникам». Всі три кризи Тимчасового уряду (з квітня по липень 1917 року) в першу чергу були викликані саме цією обставиною, який супроводжувався такими серйозними проблемами, як питання національного розмежування, збільшення заробітної плати робітникам, розподілу поміщицьких земель і так далі. Ідеї продовження війни були настільки непопулярні в селянській і робітничому середовищі, що всякі ініціативи правлячих кіл в цьому напрямку неминуче переростали в кризи тимчасового уряду, які в остаточному підсумку й призвели його до повного краху. Соціально-економічна обстановка в країні стрімко погіршувалася, росла інфляція, дезертирство з діючої армії прийняло масовий характер, дисципліна у військах падала, в селі все частіше спалахували конфлікти між поміщиками і селянами, втомленими чекати радикальних земельних реформ. кризи тимчасового уряду використовувалися (а часто і провокувалися) його противниками для досягнення своїх політичних цілей, і в цьому більше за інших досягли успіху рвуться до влади більшовики. Висунувши свої гасла «Геть війну!», «Земля селянам, фабрики робітникам!» Та інші яскраві вирази, вони активно вели антивоєнну пропаганду, щедро роздаючи нездійсненні обіцянки змученому тяготами війни народу.
Жовтневий переворот
Останнім пунктом в сумному списку під назвою "Кризи Тимчасового уряду" числяться події серпня 1917 року, коли не увінчалася успіхом спроба повалення ледь дієздатного режиму і встановлення військової диктатури, розпочата генералом від інфантерії Лавром Корніловим. Характерно, що і тут максимальну вигоду витягли більшовики: пішовши на співпрацю з вже агонізуючим Тимчасовим урядом, вони усунули загрозу з боку військової верхівки, ніж та прискорили свій прихід до влади, який увійшов в історію як Жовтневий переворот.
