Багатьом людям сьогодні все частіше доводиться стикатися з таким підступним захворюванням, як міозит. Ця патологія є запалення області скелетних м`язів, що супроводжується сильним больовим дискомфортом. Існує велика кількість різновидів даного захворювання, але найпоширенішим вважається міозит шиї. Симптоми, лікування, основні причини недуги - це лише деякі питання, відповіді на які представлені в цій статті.
Загальні відомості про хвороби
Під шийним миозитом розуміється патологія, з якою рано чи пізно доводиться стикатися багатьом. Вона зазвичай супроводжується сильним больовим дискомфортом. Спочатку людина, прокинувшись з ранку, буквально не може відірвати голову від подушки. У міру прогресування недуги біль не згасає протягом усього дня, що негативним чином відбивається на якості життя. Запалена м`яз набуває помітні контури. Навіть при легкому натисканні біль посилюється, в ураженій області підвищується температура шкіри.
Міозит шиї відмінно піддається лікуванню. Ігнорування захворювання обов`язково тягне за собою розвиток небезпечних ускладнень, при яких людина не здатна виконувати самі звичайні дії. На пізніх стадіях відзначається повна атрофія м`язів. Хворий не може постійно утримувати голову, внаслідок чого вона падає прямо на груди.
Причини розвитку недуги
За словами фахівців, захворювання може бути обумовлено постійним перебуванням в стані стресу. Емоційні перевантаження провокують скорочення м`язів і множинні спазми, що в результаті призводить до запального процесу (міозити).
Іноді причина захворювання носить професійний характер. Багато людей через роботу змушені перебувати постійно в одній позі, що тягне за собою спазмування м`язів.
Медики виявили цілу групу факторів, які безпосередньо сприяють розвитку цієї недуги:
- Захворювання інфекційної природи (ангіна, тонзиліт, ГРВІ).
- Травми і механічні пошкодження шиї.
- Часті переохолодження.
- Токсичні впливи.
- Суглобові захворювання (остеохондроз, грижа).
- Тривале перебування в незручній позі.
Які ознаки вказують на міозит шиї?
Симптоми захворювання зазвичай проявляються в ранкові години, коли людина намагається піднятися після нічного сну. Це відбувається тому, що запалені м`язові волокна набрякають, виникає так званий рефлекторний спазм. Така клінічна картина супроводжується роздратуванням нервових закінчень і нестерпним болем.
У більшості випадків дискомфорт відрізняється асиметричністю, тобто уражається тільки одну ділянку шиї. Безконтрольне перебіг захворювання становить небезпеку для м`язів стравоходу, гортані і глотки. Іноді воно стає причиною порушення дихання.
Характерними симптомами патології є такі:
- Інтенсивний біль в області шиї.
- Дискомфорт не зменшується після тривалого відпочинку, зберігається в стані спокою.
- Ущільнення м`язових волокон.
- Гіперемія шкірних покривів над вогнищем запалення.
Класифікація захворювання
У сучасній медичній практиці міозит шиї підрозділяється на кілька форм, кожна з яких має свої характерні ознаки.
- Гнійна. Це найважча форма захворювання, причиною розвитку якої служать бактерії (стафілококи, стрептококи). Збудник інфекції проникає в відкриту рану під час оперативних втручань або при травмах шиї.
- Інфекційна. Дана форма розвивається на тлі перенесеного раніше ГРВІ, грипу.
- Нейроміозит. При даній патології уражаються не тільки м`язи шиї, а й периферичні волокна нервів. Захворювання зазвичай протікає в хронічній формі.
- Дерматоміозит. Недуга найчастіше діагностують у молодих жінок внаслідок гормональних порушень або наявної спадкової схильності.
- Поліміозит. При цій формі спостерігається одночасне ураження відразу декількох груп м`язів. Як правило, патологія виникає на тлі аутоімунних захворювань.
Чим відрізняється шийний міозит у дітей?
У маленьких пацієнтів захворювання найчастіше розвивається на тлі переохолодження або перенапруги м`язів. У підлітків перші симптоми патології зазвичай діагностують після завершення навчального тижня або екзаменаційної сесії.
Міозит шиї у дитини супроводжується різким підвищенням температури і сильними головними болями. При відсутності своєчасного лікування захворювання швидко прогресує. Патологічний процес, як правило, переходить на суміжні м`язи гортані і стравоходу. 
діагностичні заходи
Підтвердження захворювання грунтується на виявленні характерних скарг з боку пацієнта, зборі анамнезу та пальпації шийного відділу. Специфічна клінічна картина дозволяє запідозрити міозит шиї без додаткових діагностичних заходів.
Для визначення природи захворювання і призначення відповідної терапії фахівці рекомендують обстеження, яке включає аналіз крові, електроміографії і біопсію тканин. Рентгенографія дозволяє диференціювати міозит з шийним остеохондрозом.
консервативне лікування
Перед початком курсу терапії необхідно визначити причину захворювання, а потім приступати до її усунення. Лікування зазвичай націлене на купірування запальних процесів, поліпшення харчування м`язових волокон і компенсування електролітних порушень.
Незалежно від першопричини недуги всім пацієнтам призначають болезаспокійливі ( «Кеторол», «Нурофен») і нестероїдні протизапальні засоби ( «Німесулід», «Метамизол»). При сильних болях застосовують новокаїнову блокаду, в разі лихоманки - жарознижуючі препарати.
Під час лікування міозиту не обійтися без спеціальних мазей і гелів ( «Фіналгон», «Вірапін»). Найчастіше в своєму складі вони мають натуральні компоненти. Мазь від міозиту шиї відповідає за поліпшення кровотоку і харчування м`язів, позбавляє від больових відчуттів, знімає запалення.
Якщо причиною недуги є паразити, лікарі рекомендують Протигельмітний терапію. Коли в основі захворювання ховається інфекційна природа, призначають антибіотики ( «Гентамицин», «Сумамед»). При гнійної формі гнійник розкривають, а рану обробляють спеціальними антисептиками.
Крім лікарської терапії пацієнтам з таким діагнозом призначають комплекс ЛФК. Фізичні вправи багаторазово підсилюють ефект від основного курсу лікування. Вони знімають наявне напруга в м`язах. Заняття підбирають з урахуванням симптоматики у конкретного хворого.
Іншого підходу вимагає міозит шиї у дитини. Лікування в цьому випадку призначається в індивідуальному порядку. Лікар повинен брати до уваги вік хворого, фізичні навантаження і наявність супутніх недуг. Всім дітям без винятку крім лікарської терапії і зігріваючих компресів призначають курс ЛФК.
Народне лікування міозиту шиї
Поряд з консервативною терапією, для боротьби з цією патологією можуть використовуватися народні способи відновлення звичної рухливості уражених м`язів. Основна їх мета полягає в зменшенні запального процесу та попередження подальшого прогресування недуги. Як лікувати міозит шиї народними засобами?
- Відмінно знімає больові відчуття компрес з листя білокачанної капусти. Чисті листи необхідно натерти самим звичайним господарським милом, присипати содою і прикласти до ураженої області, закріпивши шарфом. Такий компрес можна залишити на цілу ніч.
- Лаврове масло ефективно усуває спазм м`язів. Цей засіб можна придбати в аптеці. Кілька крапель олії необхідно змішати з літром теплої води, змочити в рідині рушник. Потім його слід ретельно віджати, згорнути джгутом і прикласти до шиї.
Як попередити хворобу?
На жаль, сьогодні все частіше лікарі діагностують міозит шиї. Фото пацієнтів з таким діагнозом змушують задуматися багатьох, чи можна попередити це захворювання.
Лікарі радять у першу чергу намагатися уникати протягів і частих переохолоджень, стежити за поставою. Остання рекомендація особливо стосується тих людей, у яких поява захворювання обумовлено професійною діяльністю. Уникнути неприємних больових відчуттів в шиї допомагає своєчасне лікування патологій інфекційної природи. В даному випадку міозит зазвичай розвивається як ускладнення. Щоб м`язи не запалилися через незвичних для організму фізичних навантажень, важливо займатися загартовуванням, а вранці робити саму звичайну зарядку.
Міозит шиї - це дуже підступне захворювання, яке супроводжується безперервним больовим дискомфортом і негативно відбивається на якості життя. Однак своєчасне звернення за допомогою до кваліфікованого лікаря і якісне лікування змушують недуга відступити. Прогноз в більшості випадків сприятливий. Приблизно через п`ять днів після початку курсу терапії симптоми стихають, а правильна профілактика дозволяє забути про цю патологію назавжди.
