1968 й рік видався непростим для всіх сторін, в тій чи іншій мірі брали участь в холодній війні. Вашингтон намагався вибратися з в`єтнамської пастки, Пекін стрясали в жорстоких судомах культурної революції, а у Москви з`явився ще один головний біль - в чехословацькому бараці соціалістичного табору раптом неждано-негадано вибухнула весна. Празька весна.
У лещатах політичної кризи
Чехословаччина в початку 1968-го року переживала глибокий соціально-політична криза. Різка зміна внутрішньополітичного курсу керівництвом компартії країни торкнулася інтересів всіх членів-учасників Варшавського договору, що неминуче повинно було привести до військових конфліктів, а також загострення і без того непростих відносин Радянського Союзу зі Сполученими Штатами. «Празька весна» в цьому аспекті була небезпечним прецедентом, який міг викликати ланцюгову реакцію в інших бараках соцтабору. Владі ЧССР не вистачило політичної гнучкості, щоб без негативних наслідків для своєї маленької країни здійснити бажані реформи і демократичні перетворення. «Празька весна» піддавала сумнівам саму ідеологію соціалізму, а тому її слід було негайно придушити. Ситуація погіршувалася невтомній і цілеспрямованою пропагандою західними спецслужбами ідеалів капіталізму і демократії. Ледве почалася «Празька весна» вже була приречена.
Олександр Дубчек
П`ятого січня 1968 го року першим секретарем ЦК компартії ЧССР став Олександр Дубчек, який змінив на цій важливій посаді переконаного сталініста Антоніна Новотного - винуватця важкої економічної кризи в країні. Зміна лідера чехословацьких комуністів пройшла при мовчазній підтримці Брежнєва, тоді навіть не підозрював, що це призведе до соціально-політичної кризи, відомому як «Празька весна 1968 року», відповіддю на яку стала військова інтервенція СРСР і його сателітів. Західні країни з чималим цікавістю стороннього спостерігача спостерігали за незграбними спробами реформування соціалістичного суспільства. В поті чола трудилися тільки їх спецслужби. А Дубчек ставав реальним народним лідером, якого підтримувало все чеське суспільство.
Людське обличчя соціалізму
У квітні 1968 го Брежнєв, не сильно досвідчений в політичних ігрищах і не володів великий далекоглядністю, схвалює програму перетворень, запропоновану новим партійним керівництвом Чехословаччини. Вона, розрахована на десять років, передбачала поступове запровадження свободи слова, ринкових принципів роботи підприємств та повне скасування цензури. Така програма була із захопленням підтримана і комуністами-реформаторами, і простими громадянами.
Напередодні демократичного раю
У Чехословаччині чекали, що Москва обрушить на їх країну каральні заходи. Але час минав, а реакції з Кремля не було. І тоді навіть самі обережні політичні лідери заговорили про «Празьку весну» - часу національного відродження і надій. На вулицях йшли нескінченні мітинги і дискусії. Інтелектуали, студенти, юристи, викладачі і лікарі відкрито виступали проти існуючого стану речей і марнували похвалу західної демократії. «Празька весна» набирала хід. Головним її документом став маніфест під назвою «Дві тисячі слів». Все це загрожувало вкрай неприємними наслідками особисто Брежнєву, на якому як на керівника КПРС лежала персональна відповідальність за збереження єдності всього соціалістичного табору. Втрата Чехословаччини стала б смертельним ударом для цієї єдності. Подібно адміністрації Джонсона, яка побоювалася «ефекту доміно» в разі падіння Південного В`єтнаму, радянські вожді боялися ланцюгової реакції в Східній Європі.
На порозі військової інтервенції
Після опублікування в чеській пресі згаданого вище маніфесту, який тримав заклики до тотальної демократизації політичного ладу і захоплено зустрінутого суспільством, в Москві вважають, що така всенародна підтримка реформ може призвести до повторення угорського сценарію 1956 го року. Потрібно було приймати жорстке рішення, незважаючи на всі побоювання Брежнєва, що інтервенція викличе відповідну реакцію НАТО, що розв`яже велику війну в Європі. У цей період Леонід Ілліч починає приймати сильне снодійне, щоб зняти напругу. Пізніше ця звичка переросте в згубну залежність. Але це вже інша, хоч і не менш цікава тема.
Операція «Дунай»
В ніч на двадцять перше серпня двісті тисяч солдатів, офіцерів і дві тисячі танків з Радянського Союзу, Болгарії, Польщі та Угорщини вторглися в Чехословаччину. Операція «Дунай», метою якої було придушення «Празької весни», стартувала. Командувати вторгненням було доручено генералу армії Івану Григоровичу Павловському. Як зазначають військові історики, це була найграндіозніша за своїми масштабами стратегічна військова акція СРСР в післявоєнний період. Близько тридцяти танкових і мотострілкових дивізій всього за 36 годин повністю окупували країну в центрі Європи. О 4.00 комплекс будівель ЦК КПЧ був оточений радянськими десантними підрозділами. А о 6.00 танкова колона без найменшого опору захопила генштаб. З «Празької весни» було покінчено.
