Розповідь був написаний Чеховим Антоном Павловичем в 1884 році, в цьому ж році був вперше опублікований на сторінках «Осколков».
«Хамелеон»: короткий зміст розповіді
Йшов по базарній площі наглядач - поліцейський на прізвище Очумелов. Навколо було тихо, народ весь по домівках. І раптом крики. Хрюкин - майстер золотих справ за собакою гнався, кричав, зловив її за задні лапи, навколо натовп зібрався.
Городовий вказав наглядачеві на безлад, той пішов у натовп розбиратися. Чиясь хорт вкусила Хрюкина за палець. Відбулася цікава розмова. Очумелов хотів собаку вбити, але хтось сказав, що вона генералу належить. Тут же наглядач змінив настрій, вже на потерпілого Хрюкина став нападати. Коли вирішили, що у генерала немає таких собак, тільки лягаві, Очумелов знову собаку лаяти став. А як дізнався, що це брата генерала хорт, так разулибался, собаку додому відпустив, а Хрюкіна пригрозив.
Розповідь Чехова настільки малий, що йому не потрібно короткий зміст. «Хамелеон» і так вміщується на півтори сторінки.
Суть назви розповіді
Зрозуміти, чому розповідь названий так, а не інакше, можна навіть прочитавши короткий зміст. Хамелеон - це ж ящірка, яка підлаштовується під навколишнє середовище, змінюючи колір. Так і Очумелов в оповіданні змінює свою думку, та й переодягається в буквальному сенсі - то зніме пальто, то назад одягне. Дуже тонко все помічає у своїх розповідях Антон Павлович Чехов. «Хамелеон» - короткий зміст соціальної картини 19-го століття. У маленькій замальовці показано все лукавство закону і чиновників перед можновладцями. У самій назві Антон Павлович уже заклав ідею, яку хотів передати своїм твором.
аналіз
Це гумористичне оповідання, якась побутова замальовка, комічна невелика сценка. Дана сценка, однак, не просто гумор, це обличительство, Чехов виносить на світло так зване хамелеонство. Сюжет динамічний, дуже швидко змінюється і настрій, і самопочуття Очумелова, героя - хамелеона. Начальницький тон наглядача змінюється боягузливим і назад за лічені хвилини, варто тільки городового або комусь із натовпу припустити, кому належить собака. Поліцейський - не єдиний хамелеон в оповіданні. Сам потерпілий Хрюкин теж відгукується на дійсність і пристосовується до неї. Він то вимагає плати за збиток і нагадує, що у нього брат жандарм, то смиренно замовкає під гнівними промовами Очумелова, боячись, що собака і правда генеральська.
Крім того, і натовп теж змінюється. Спочатку сонні, визирають з цікавості, навіть трохи співчуваючі Хрюкову люди в кінці сценки над ним сміються.
Простота і серйозність розповіді
Можна в трьох реченнях вмістити переказ або короткий зміст. «Хамелеон», однак, не такий простий розповідь. Під час його публікації він був сприйнятий як серйозна критика самодержавно-поліцейського режиму 19-го століття.
Здавалося б, йде собі поліцейський по площі в новій шинелі, з ним городовий, побачивши натовп, підходять розібратися, дізнавшись про укушених пальці майстра собакою, починають розгляд - ось і все короткий зміст. «Хамелеон» ж розкривається в деталях: у знятої і знову одягненою шинелі Очумелова, в піднятому вгору як прапор перемоги, а потім опущеному пальці Хрюкова, в інтонаціях поліцейського. І прізвища в оповіданні у Антона Павловича теж говорять. Очумелов від слова «чума» - він заражає своєю мінливістю, своїм хамелеонством натовп. Хрюкин від слова «хрюкати», тобто він свиня. П`яний, поводиться по-хамськи. Відсутній в оповіданні, але згадуваний генерал Жигалов - від слова «жигало», «запалювати». Саме він став ініціатором всіх цих суперечок, винищувати чи ні собаку. Адже як тільки його згадали, і почалися всі перетворення Очумелова, Хрюкина, а разом з ними і плазуючого перед поліцейським натовпу.
