Жартівлива приказка говорить: «Базіка - знахідка для шпигуна». Справедливість її полягає в тому, що, дійсно, послухавши, як людина говорить, можна дізнатися про нього багато. Визначити місцевість, де народився. Виявити культурно-освітній рівень, коло інтересів, професію, рід занять, навіть деякі властивості натури і риси характеру.
Поняття ребуси норми
Знайомлячись з новою людиною або спілкуючись з уже відомим, ми часто звертаємо увагу саме на звукову сторону його мови. Оцінити її допомагають нам знання з орфоепії, орфоепічні норми і правила. Що це таке? Орфоепія - розділ лінгвістики, що вивчає правила вимови і наголоси в мові. Це один з найбільш рухливих (поряд з лексикології) відділів мовознавства, перетерпіти зміни з розвитком усного мовлення. Платформою произносительной мовної культури став московський говір 17-го століття. Однак в 20-м столітті у лінгвістів виникли розбіжності, що призвели до того, що орфоепічні норми розділилися на старомосковській, характерну для діячів театру, кіно, дикторів радіо і телебачення, і Новомосковськ, близьку сучасної мови та її носіїв. Старомосковське вимова ми можемо чути у своїх бабусь і дідусів, які вимовляють слова «нездара», «піонер» твердо, через «е», а «кров» без м`якого знака. Звичайно, звучить воно кілька манірно і ріже слух. А адже раніше так говорили часто-густо! Таким чином, орфоепічні норми - це правила вимови окремих звуків і звукового потоку в промові, розстановки наголоси, підвищення і зниження голосу при промовляння пропозицій.
положення наголоси
Наголос в російській мові не є фіксованим. Воно рухливе, і в цьому плані відрізняється від французького, в якому зазвичай виділяється голосом кінцевий склад, або англійської, де посилений склад передостанній. Тому орфоепічні норми наголосу, в основному, слід запам`ятовувати. А в сумнівних випадках звірятися зі словниками і довідниками. Крім того, багато слова, як наприклад «сир», допускає двояке наголос. А за окремими лексемами закріпилося в мовній практиці неправильне виділення сильного складу саме як норма. Так, в «тефтелі» упор повинен робитися на першій «е», ми ж робимо на другий. Так само як і у множині слова «торт» орфоепічні норми вимагають ставити наголос на «о», а носії мови акцентують його на «и»: «торт» замість «торт».
Сучасні правила орфоепії
Яким же вимогам має відповідати мова сучасного грамотного людини? У ній повинні бути присутніми такі орфоепічні норми української літературної мови:
- дзвінкі приголосні на кінці слів вимовляються як глухі: зуб - [зуп], один - [друк] та ін .;
- дзвінкі приголосні перед глухими оглушаются: боязкий - [Ропкі];
- глухі приголосні перед дзвінкими озвончаются: одруження - [женідба];
- буква г, в основному, позначає аналогічний звук: голова - [Головата] - рідше допускається таке чергування: ага - [аха];
- в словах з буквою щ вимовляється [ш], а замість букви ч - [шн]: [Помахайте], [канешна].
Звичайно, це далеко не повний перелік правил. Вивчати їх зобов`язаний кожен грамотний чоловік. І словники повинні обов`язково бути настільними книгами всіх, хто вважає себе людьми освіченими.
