Захворювання жіночої репродуктивної системи навряд чи можна вважати рідкістю. І досить часто в сучасній гінекології зустрічається цервицит. Лікування даного захворювання, звичайно ж, можливо. Чим раніше буде розпочато терапія, тим швидше відбудеться одужання, а ризик розвитку ускладнень зведеться до мінімуму.
Саме тому сьогодні багато жінок цікавляться питаннями про те, що ж являє собою ця хвороба. Якими симптомами супроводжується цервицит? Як його діагностують? Якими ускладненнями загрожує захворювання? Чи існують ефективні методи лікування? Відповіді на ці питання будуть цікаві багатьом представницям прекрасної статі.
Що таке цервицит?
Захворювання шийки матки - проблема досить поширена. Щорічно з подібними недугами стикаються тисячі і навіть десятки тисяч жінок. І досить часто у пацієнток, які прийшли на плановий гінекологічний огляд, діагностують цервицит.
Це запальне захворювання, яке уражає слизову оболонку шийки матки (цервікальний канал). Ні для кого не секрет, що шийка матки являє собою свого роду бар`єр, який захищає внутрішні статеві органи (матку, яєчники) від проникнення інфекції. Саме тому її запалення несе загрозу для всієї репродуктивної системи.
Згідно зі статистикою, найчастіше цервицит діагностують у жінок дітородного віку (приблизно в 70% випадків). Набагато рідше запалення розвивається у дівчаток-підлітків або жінок в період менопаузи.
Основні причини виникнення
Сьогодні багато жінок цікавляться питаннями про те, чи так необхідна цервицит. Лікування адже безпосередньо залежить від джерела захворювання. Запалення в даному випадку розвивається під впливом інфекції, яка може бути як специфічної, так і неспецифічної.
Досить часто цервицит розвивається при попаданні на слизову оболонку бактерій, що передаються статевим шляхом. У ролі збудника можуть виступати трихомонади, хламідії, гонококи, мікоплазми.
З іншого боку, не менш часто діагностується неспецифічне запалення, викликане підвищеною активністю стафілококів, стрептококів, кишкової палички та інших звичних «мешканців» людського організму. Подібне явище, як правило, вважається результатом різкого локального або загального зниження імунного захисту.
Чи існують групи ризику?
Варто зазначити, що у деяких жінок гінекологічні захворювання, зокрема, цервіцити, діагностуються набагато частіше, що пов`язано з впливом деяких факторів внутрішнього або зовнішнього середовища.
Наприклад, сприйнятливість до різного роду інфекцій підвищується при тих чи інших травмах шийки матки. В першу чергу подібне захворювання виникає як ускладнення після пологів, абортів, діагностичних вискоблювання і т.д. До факторів ризику можна віднести використання деяких методів контрацепції. Зокрема, пошкодити слизову оболонку можна зі встановленням або видаленням внутрішньоматкової спіралі, а також при частому застосуванні хімічних контрацептивів або спринцюванні кислотами.
З іншого боку, цервіцит в більшості випадків розвивається на тлі інших захворювань. Наприклад, запалення слизової оболонки шийки матки нерідко діагностують у жінок з екропіоном, опущеними органів малого таза, а також з вульвітах, Бартолінітом і вагінітами.
До факторів ризику можна віднести гормональний дисбаланс, який нерідко призводить до поступового стоншення слизової оболонки, роблячи її більш сприйнятливою до впливу патогенних мікроорганізмів. І, звичайно ж, не варто забувати про стан імунної системи, так як ослаблення захисту організму сприяє активації умовно патогенної мікрофлори.
Негативно на стан репродуктивної системи також позначається неправильне використання тампонів, недотримання правил особистої гігієни і т.д.
Якими симптомами супроводжується захворювання?
Досить часто перші етапи хвороби протікають непомітно для жінки. У рідкісних випадках захворювання проявляється нехарактерними виділеннями, особливо якщо у пацієнтки гнійний цервіцит. Виділення мають різний характер в залежності від збудника, наприклад, вони можуть бути зеленими, сірими, жовтими або білими. Самостійно дуже важко визначити, є вони вагінальними або ж утворюються в області шийки матки - це може зробити тільки лікар під час огляду.
Деякі форми захворювання (переважно гострий гнійний цервіцит) супроводжуються досить відчутними болями в низу живота. Іноді пацієнтки скаржаться на печіння в піхву, а також на наявність свербіння в області зовнішніх статевих органів. Є й інші ознаки цервицита. У деяких жінок болю з`являються безпосередньо під час статевого акту або після його закінчення і супроводжуються кров`яними виділеннями.
Варто враховувати той факт, що запальний процес в цервікальному каналі нерідко пов`язаний з іншими захворюваннями сечостатевої системи. Наприклад, при цервіциті, ускладненому циститом, спостерігається також прискорене хворобливе сечовипускання. Великий запальний процес може супроводжуватися підвищенням температури і симптомами загальної інтоксикації - слабкістю, запамороченнями, сонливістю і ознобом.
Хронічний цервіцит: симптоми
Оскільки початкові стадії розвитку захворювання нерідко проходять непоміченими, хронічну форму запалення навряд чи можна вважати рідкістю. Клінічна картина в даному випадку змазана - симптоми залишаються тими ж, що і при гострому цервіциті, але менш інтенсивними.
Наприклад, у пацієнток і далі спостерігаються каламутні виділення, але вони не дуже рясні, тому рідко викликають занепокоєння. Час від часу спостерігаються свербіж і печіння в області зовнішніх статевих органів. В низу живота нерідко виникають тупі болі.
Лікування хронічного цервіциту - процес тривалий. Проте, терапія необхідна, так як постійно прогресуюче запалення послаблює організм і призводить до маси ускладнень, включаючи безплідність.
Основні методи діагностики
Оскільки симптоматика хвороби найчастіше виражена не дуже яскраво, цервіцит виявляють випадково під час планового гінекологічного огляду або ж консультації з приводу інших захворювань. Першим етапом діагностики є стандартна процедура огляду за допомогою дзеркал. Після цього, як правило, проводиться кольпоскопія - за допомогою спеціального механізму, оснащеного бинокулярной оптикою, лікар ретельно оглядає шийку матки. Під час процедури гінеколог може помітити значні зміни. Наприклад, подібний огляд дозволяє помітити почервоніння і гіперемію тканин, набряк слизової оболонки шийки матки, скупчення гнійний мас, утворення характерних судинних петель. Крім того, лікар визначить характер запального процесу - він може бути дифузним або вогнищевим.
Природно, в подальшому призначають додаткові лабораторні тестування. Наприклад, корисну інформацію може надати мікроскопічне дослідження мазка. При гострій формі захворювання в зразках виявляється підвищена кількість лейкоцитів, а також змінені клітини плоского епітелію, циліндричний епітелій з помітно гіпертрофованими ядрами. Хронічний цервіцит супроводжується іншими ознаками - під час мікроскопічного вивчення можна помітити наявність клітин циліндричного епітелію різної величини, іноді зі слідами руйнування.
Необхідним є бактеріологічний посів зразків. Подібна процедура дає можливість точно визначити різновид інфекції, а також чутливість бактерій до того чи іншого антибіотика.
Надалі можуть бути проведені ПЛР-дослідження, які незамінні для визначення деяких видів інфекції. Зокрема, збудники микоплазмоза, гонореї, хламідіозу, а також деякі віруси (герпес, паппіломатоз) можуть бути виявлені тільки таким шляхом.
Додатково призначаються аналізи крові і сечі, а також ультразвукове дослідження органів малого тазу, особливо якщо є підозра на запалення придатків матки, спайковий процес і інші ускладнення.
Чи можливі ускладнення?
Безумовно, подібне захворювання при відсутності своєчасного лікування може спричинити за собою масу ускладнень. Наприклад, нерідко гостра форма хвороби переростає в хронічний цервіцит шийки матки, який набагато важче піддається терапії.
Згідно зі статистикою, приблизно в 10% випадків інфекція поширюється вище, вражаючи інші органи репродуктивної системи і малого таза, включаючи матку, яєчники, сечовий міхур, очеревину і т.д.
У деяких випадках цервицит призводить до розвитку спайкового процесу в черевній порожнині і малому тазі, що, в свою чергу, може стати причиною безпліддя. Дослідження також продемонстрували, що запалення тканин цервікального каналу підвищує ризик злоякісного переродження тканин у пацієнток, заражених вірусом папіломи онкогенного типу.
Цервіцит: лікування консервативними способами
Відразу ж варто відзначити, що терапія в даному випадку підбирається індивідуально, так як залежить від причин розвитку захворювання, а також від типу збудника та стану здоров`я пацієнтки. Наприклад, лікування цервіциту антибіотиками доречно лише в тому випадку, якщо в ролі збудника виступають патогенні бактерії. При цьому вибір препарату залежить від різновиду бактерій. Хламідійний цервіцит лікують за допомогою макролідів і антибіотиків тетрациклінового ряду. Якщо причиною запалення є грибкові мікроорганізми, то терапія включає протигрибкові засоби, наприклад, «Флюкостат», «Дифлюкан».
На гострих стадіях використання місцевих препаратів (мазей, розчинів для спринцювань і т.д.) не рекомендується, так як це може спровокувати поширення інфекції на внутрішні статеві органи. Але в міру зникнення основних симптомів лікарі призначає різні антибактеріальні та антисептичні ліки. Наприклад, пацієнткам проводять обробку піхви і шийки матки розчином нітрату срібла або засобом «Димексид». Не варто забувати про те, що антибіотики вражають не тільки патогенну, а й корисну мікрофлору. Для її відновлення потрібно приймати препарати, що містять живі штами корисних бактерій.
Зовсім інший терапії вимагають вірусні цервіцити. Чим лікувати дану форму хвороби? Пацієнткам призначають прийом противірусних та імуномодулюючих препаратів. Але терапія в даному випадку триває набагато довше.
Якщо ж причиною інфекції є гормональний дисбаланс, жінкам призначають прийом гормональних ліків, які можуть зупинити процес подальшої атрофії слизових оболонок.
У тих випадках, коли причиною запального процесу є специфічна інфекція, лікування зобов`язані проходити обидва статевих партнера, так як висока ймовірність повторного зараження. Гінекологічні захворювання можуть бути вкрай небезпечними. Тому в даному випадку не варто ігнорувати рекомендації лікаря або займатися самолікуванням.
Цервіцит: лікування хірургічним шляхом
Далеко не завжди медикаментозна терапія може вирішити проблему. Наприклад, консервативне лікування хронічного цервіциту досить часто виявляється просто неефективним. Показанням до хірургічного втручання є наявність ерозій на тканинах шийки матки.
Відповідна процедура підбирається індивідуально. То який терапії вимагають хронічні цервіцити? Чим лікувати подібне захворювання? У більшості випадків пацієнткам проводять виморожування уражених ділянок за допомогою рідкого азоту. Досить ефективними вважаються методи лазерної хірургії. Іноді для усунення ділянок ерозій і хронічного запалення використовується електрохірургічне лікування за допомогою спеціального приладу «Сургитрон».
Саме так на сьогоднішній день лікують цервіцит. Відгуки пацієнток свідчать про те, що реабілітаційний період проходить швидко і супроводжується не таким вже й великим дискомфортом. До речі, після операції жінкам призначають прийом протизапальних та імуномодулюючих ліків, які допомагають попередити розвиток ускладнень.
Основні профілактичні заходи
На жаль, цервіцити у жінок - явище досить поширене. І оскільки нерідко захворювання переходить в хронічну форму і тягне за собою масу ускладнень, лікарі-гінекологи рекомендують кожній представниці прекрасної статі дотримуватися деяких заходів профілактики.
Природно, в першу чергу варто постаратися запобігти потраплянню і розвиток інфекції в тканинах статевих органів. Саме тому не варто вести безладне статеве життя і обов`язково оберігаючи за допомогою презервативів при контакті з неперевіреними людиною. Оскільки інфекція може бути неспецифічної, обов`язково потрібно зміцнювати імунну систему. Жінкам в період менопаузи при необхідності призначають гормональну терапію, яка також запобігає ряд ускладнень.
Не варто забувати про своєчасному лікуванні різних інфекційних захворювань сечостатевої системи. Потрібно регулярно проходити планові гінекологічні перевірки (двічі на рік), адже чим раніше буде виявлено захворювання, тим легше пройде лікування. Позитивно на стан здоров`я позначаться вправи Кегеля, які попереджають опущення органів малого таза.
