У дні святкування католицького Різдва, 26-го грудня 1913 року, В`ячеславом Старевича на суд російських глядачів була представлена екранізація гоголівської «Ночі перед Різдвом», що поклала початок традиції в російській кінематографі знімати новорічні фільми.
Новий рік, а не Різдво
Новий рік як головний зимове свято ми стали святкувати пізніше, вже в радянські часи, на відміну від жителів інших країн, традиційно вважають таким Різдво. Всі ми знаємо, що кінематограф з дня своєї появи покликаний обслуговувати соціальні звичаї і звички. Тому в наших фільмах, спрямованих на створення у глядачів зимового передсвяткового настрою, герої святкують саме Новий рік, а не Різдво, як в європейському і американському кінематографі. Найчастіше це новорічні фільми-екранізації, як і вищезгаданий фільм Старевича.
Про різдвяної історії «Скрудж» (1951)
Яскравим прикладом може служити Christmas Carol «Scrooge» - Різдвяна історія «Скрудж», екранізація повчального твору Чарльза Діккенса, знята британськими кінематографістами в 1951 році. Трійця духів свята змушує скнару і впертого Ебенізер Скруджа змінити своє ставлення до людей і торжества всього світлого і справедливого. В кінці кожного року цей фільм входить в яскраву і безтурботне телепрограму англомовних глядачів.
Про «Чуке і Геке» (1953)
Радянські новорічні фільми повоєнного періоду можуть бути представлені екранізаціей1953 року зворушливого оповідання про пустунах Чуке і Геке класика дитячої літератури Аркадія Гайдара. Напередодні від`їзду в далеку подорож хлопчаки отримали важливу телеграму, яку не віддали мамі. В результаті жінка з дітьми, приїхавши в тайговий табір геологів, де їх тато був в експедиції, нікого там не застала. Столичним жителям довелося самим влаштовуватися, пристосовуючись до суворої зими і невибаглива сільському побуті. Але все закінчилося добре, і був новорічний святковий стіл, і була ошатна ялинка, під якою у виконанні Гека прозвучала чудова пісня про радянську Москві.
Випробувані часом новорічні фільми-шедеври
Щорічна передсвяткова програма російськомовних телевізійних каналів, починаючи з середини грудня, просто немислима без радянських шедеврів, випробуваних часом. Їх популярності можуть позаздрити як нові російські новорічні фільми, так і голлівудські різдвяні історії. Такими картинами є твори Ельдара Рязанова, якими, безумовно, міг би пишатися будь-який національний кінематограф. Новорічні фільми російські створюються сьогодні не тільки за оригінальними сценаріями, але і на основі знаменитих кінокартин минулого. Не так давно було знято продовження «Іронії долі», культового фільму знаменитого режисера, що говорить про його нев`янучої популярності.
Про «Карнавальної ночі» (1956)
Сюжет комедії заснований на конфлікті старого, «сурйозний» підходу до самодіяльності, в особі Огурцова, директора заводського Палацу культури, і нового, свіжого і сміливого відносини, готового до талановитого експерименту, поданого групою активної молоді на чолі з Оленкою Крилової. Перший же сеанс зробив зіркою юну студентку, яка виконала головну роль, Людмилу Гурченко, і відкрив публіці режисерський талант Е. Рязанова, який згодом став класиком радянської комедії. Захоплені ж глядачі розібрали репліки героїв на цитати. Талановито знята кінокомедія і сьогодні, через сорок років, цікава, так як в ній торжествує любов і абстрактна справедливість, а здоровий глузд, легкість і веселощі.
