Якщо ви - практикуючий іудей або ж хочете підкреслити свої єврейські корені, то яке ім`я ви оберете для свого сина або дочки? Безперечно, хочеться, щоб воно було звучним, а для дівчинки - мелодійним. Щоб воно легко вимовлялося і нормально сприймалося в тій місцевості, де ви живете, щоб дитина згодом не відчував себе «білою вороною». І в той же час вам, мабуть, хочеться, щоб ваші діти носили споконвічно єврейські імена, з особливим змістом, надає їм якісь якості. Значить, ця стаття покликана вам допомогти. Нижче ми розповімо про те, як виникали імена у євреїв, розкриємо їх значення, а також торкнемося питання прізвищ.
стародавні запозичення
Тепер, щоб підкреслити національну і релігійну приналежність, євреї для своїх дітей вибирають імена з Старого Завіту або Талмуда. Але в давнину ці святі книги не грали такої величезної ролі в нареченні немовлят. Тому повсюдно було поширене запозичення імен. Їх обирали через благозвучності або через цікавою етимології. У першому випадку такі слова перекочовували в список єврейських імен недоторканими. Прикладом тому може служити «Олександр». Це ім`я набуло популярності в період еллінізму. У сефардів воно поступово перетворилося в більш співзвучне слово - «Сендер». З вавилонського полону прийшло ім`я Мордехай, а халдеї поповнили словник євреїв такими антропонімів, як Беба і Атла. Не меншою популярністю користувалися імена, які звучать на староєврейською мовою, як Меїр (випромінюючий світло), Нехама (втішений Богом) і Менуха.
Запозичення за часів великого розсіювання
Як сефарди, так і ашкеназі, проживаючи пліч-о-пліч зі своїми сусідами не-євреями, використовували їх імена для наречення дітей. Однак вже не так, як в давнину. Це не було просте запозичення. Значення імені переводилося на ідиш чи іврит. Особливо це стосувалося наречення дівчаток. Єврейські імена жіночі від такого запозичення поповнилися Голдою (від слов`янського Злата), Лібе - (Любов) і Хусні (прекрасна). Поряд з цим дівчаток нарікали і без перекладу на ідиш чи іврит: Чарній, Доброї. На відміну від жіночих, чоловічі імена мали подвійне звучання. Тобто вони переводилися ні з місцевої мови на іврит, а навпаки. Так, грецькі євреї нарікали синів Арістон, що відповідає Тобі (кращий), Теодор - Матітья (Божий дар). Особливо цікаву метаморфозу переживали імена в Середній Азії. Вони залишалися єврейськими, але до них додавався таджицький словотвірний компонент. Так з`явилися Естермо, Боводжон, Рубенсіві і інші.
Єврейські імена чоловічі
В іудейській традиції прийнято при народженні хлопчика давати йому «руф номен». Це його ім`я перед Богом. Саме його вимовляє рабин, викликаючи віруючого в синагозі читати Тору. Це ім`я також згадують у молитвах. Зрозуміло, що для культових церемоній руф номен вибирають з Святих книг. Разом з тим в побуті хлопчика можуть звати інакше. І тут батькам надається повна свобода дій. Для того щоб чадо не ставало жертвою насмішок і проявів антисемітизму, хлопчикові часто давалося ім`я, характерне для місцевості проживання сім`ї. Іноді воно відповідало руф номену. Наприклад, Лейб-Лев. Але іноді християнські і єврейські імена чоловічі пов`язувала лише початкова буква. Прикладів можна навести дуже багато. У Грузії це Іцхак-Іраклій або Гершон-Гурам. сефарди в Північній Африці в якості другого, «побутового», вибирають мусульманські імена - Гассан, Абдалла.
Єврейські імена жіночі
Всі батьки світу, незалежно від національності і віросповідання, хочуть, щоб їхня дочка виросла неперевершеною красунею. А тому для дівчинки завжди вибирали ім`я або з ніжною мелодикою, або зі значенням, «кодує» його носительку на придбання тих чи інших якостей. Жінки не брали участь в іудейських релігійних церемоніях, а тому руф номен їм не давалося. А отже, батьки були вільні вибирати будь-які імена. У тому числі і з словника народів-сусідів. Побожні юдеї, особливо рабини, давали своїм дочкам єврейські імена з Біблії. Їх не так багато. Це Міріам, Бат-Шева, Юдіф і інші. Але набагато більш популярні Троянди, Рифки (королеви), Гіти (хороші) і Гіли (радісні). Як уже згадувалося, жіночі імена часто запозичувалися. У сефардів нерідкі Лейли (чорнява), Ясмін, у ашкеназі - Грейс, Ізабелла, Катаріна.
Чисто єврейська традиція
У християн була традиція нарікати дитину ім`ям кума або хресної матері. Іудеї ж вірять в Книгу Життя, куди Бог вписує всіх людей. Щоб підкреслити приналежність до «коліну», роду, немовлят часто називали на честь предків. Напрямки іудаїзму тлумачать цю традицію по-різному. Одні вірять, що потрібно давати дитині єврейські імена нині живих бабусі чи дідуся. Інші ж вважають, що краще віддати чадо під заступництво вже померлого, але прославив свій рід предка. Мовляв, так його якості перейдуть до немовляти. Так чи інакше, але ця традиція привела до того, що кількість єврейських імен, використовуваних в побуті, скоротилася до пари десятків.
єврейські забобони
У давнину, коли хто-небудь захворів, його тимчасово іменували Хаімом. Це робилося для того, щоб обдурити Ангела Смерті. Іноді магія спрацьовувала. І немовляти, народженого чахлим, болючим, стали нарікати Хаімом. Адже значення цього імені - «Життя». Ще пізніше, за часів великого розсіювання, для більшої певності таких слабеньких хлопчиків стали нарікати «Хаїм-Віталь». Друге ім`я теж означає «життя», але на латині. З тих же мотивів слабеньким діткам давали такі єврейські імена, як Алтер (старий), Дов (ведмідь) або Лейб (лев). Існують відомості, що раніше подібним прізвищем нарікали всякого немовляти в перший місяць його життя. Але поступово таке життєствердне значення єврейських імен стало закріплюватися за людиною на все життя. Особливо вдалим, на думку іудеїв, було народитися на свято. У зв`язку з цим з`явилося ім`я Песах (чоловіче) і жіноче Ліора (мені світло) - для дівчаток, які народилися на Хануку.
прізвища
Довгий час євреї до свого імені додає тільки назва місцевості або міста, де вони народилися. Так, до речі, надходили і християни простого походження. Але, оскільки ашкеназі мали звичай називати дітей на честь своїх батьків або дідів, а в царській Росії існувала смуга осілості, єврейські імена та прізвища, які мають «географічне» походження, стали плутатися. Щоб внести ясність серед численних Моїсеєв з Бердичева і Абрамов з Могильова, стали називати людей по батькові. У Росії додавали слов`янські закінчення прізвищ: -ів, -ін, -ів. На Україні з`явилися Моїсеєнко, Абрамовичи і тому подібні. За цим принципом утворилися антропонімів Давидзон, Іцхакпур, Габріел-заде і Ібн-Хаїм. Але і ці єврейські імена та прізвища часто повторювалися. Тоді стали називати людей по професії. Їх просто переводили на ідиш. Так виникли імена Шумахер (швець), Шнайдер (кравець) і Байєр (мельник).
