Ленінський шлях аграрного сектора
Тема насильницького об`єднання селян у колгоспи і варварського розкуркулення заможних землевласників, яких за океаном назвали б фермерами і які були б там шанованими членами суспільства, досі розбурхує уми істориків. І це цілком природно - колективізація сільського господарства, мабуть, одна з найбільш похмурих сторінок історії Країни Рад. На зорі новоствореного соціалістичної держави більшість членів партійно-номенклатурної верхівки свято було тези свого головного ідеолога і натхненника про те, що дрібнотоварне селянські господарства народжують капіталізм і є його базовим елементом. Колективізація сільського господарства найкращим чином відповідала ідеології марксизму-ленінізму і сприяла встановленню диктатури пролетаріату в агропромисловому секторі новонародженої комуністичної країни.
Основні передумови
Велика частина населення СРСР в той час була представлена переважно селянами. Можна навіть говорити про те, що більшовикам для своїх політичних і економічних експериментів дісталася аграрна країна. І однією з основних своїх завдань радянський уряд вважало припинення самостійної сільськогосподарської діяльності селянства, що повністю відповідало ідеологічним принципам соціалізму в їх розумінні. Колективізація сільського господарства також цілком відповідала духу економічних реформ того часу, які передбачали сувору централізацію і спільну відповідальність. Інакше кажучи, країна потроху почала перетворюватися на величезний трудовий табір суворого режиму.
Перші кроки
Колективізація сільського господарства в своїй початковій стадії проводилася досить ліберально і навіть кілька мляво. Спочатку створення нечисленних розрізнених комун носило епізодичний характер. Більшовицька влада, підтримуючи і заохочуючи подібні ініціативи, не поспішала примушувати селянство до об`єднання своїх господарств. Причини цього досить прості: в перші після жовтневого перевороту роки доля радянської влади була оповита густим туманом з вельми неясними перспективами, що створювало надзвичайно несприятливу обстановку для таких радикальних заходів. Ще одним фактором, що визначав настільки невластиву комуністам ліберальність, стало те, що селянство, домагався права приватного землеволодіння, було однією з основних рушійних сил революції.
Економічні причини колективізації
Проте після зовсім невеликого проміжку часу владою була відкинута всяка ліберальність. Головні причини колективізації сільського господарства, крім згаданих вище ідеологічних, носили економічний характер. Радянській державі, щоб впевнено стояти на ногах, потрібно провести індустріалізацію, для здійснення якої терміново потрібні були валютні резерви. А найкоротшим шляхом для їх отримання більшовики вважали експорт зерна. З метою контролю цього стратегічно важливої сировини уряд молодої соціалістичної країни і зробив такі радикально-адміністративні заходи. Розпочата в 1927-му році суцільна колективізація сільського господарства завершилася в пріснопам`ятного 1937-му, коли вся країна по своїй суті була єдиним примусово-трудових табором, а селяни не мали паспортів і їм були покладені пенсії. Характерною рисою того часу була масова організація сільськогосподарських приватних об`єднань (зараз їх назвали б агрофірмами), непідконтрольних радянській державі. Така форма кооперації перешкоджала не тільки тотальну централізацію, а й йшла врозріз з комуністичною ідеологією.
Сталінським курсом до «світлого майбутнього»
У 1927-му році оглушливе фіаско НЕПу стало очевидним навіть для вождів світового пролетаріату. У грудні того ж року відбувся п`ятнадцятий з`їзд ВКП (б), на якому главою держави І. В. Сталіним був оголошений курс на загальну колективізацію, що тоді було єдино можливим способом поповнення скарбниці. Колгоспам з цього моменту належало стати вірним і надійним оплотом тоталітарного режиму. Потрібно віддати належне деяким впливовим членам партії, у яких така політика не здобула підтримки. Вони чудово усвідомлювали наслідки насильницької колективізації. З ними вождь розправився в своєму улюбленому стилі і з властивою йому прямотою. Була проведена чистка струнких партійних рядів від неблагонадійних елементів, в результаті якої близько п`ятнадцяти відсотків комуністів були позбавлені партквитків і заслані в Сибір.
Оскал радянської колективізації
Сенс цього радикально-управлінського заходу полягав в повному реформуванні структури сільськогосподарського виробництва. Практично вся виготовлена колгоспами продукція була державною власністю - Батьківщині потрібні ресурси для підготовки до великої війни. Заможних селян, які не бажали вступати в колгоспи, репресували, а їх майно ділили між державою і донощиком. Головним показником ефективності діяльності колгоспів вважалося кількість зданого країні зерна. Місцева влада, щоб продемонструвати режиму свою корисність і лояльність, насильно відбирали у селян не тільки хліб, а й овочі, фрукти, крупи та інші продукти. Результатами такої грабіжницької політики більшовиків стали неймовірних масштабів голод і мільйони невинно репресованих.
